1-а хронiкиРозділ 21 |
|
1 |
|
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“ |
|
3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“ |
|
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. |
|
5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча. |
|
6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва... |
|
7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля! |
|
8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“... |
|
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: |
|
10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“. |
|
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі: |
|
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“... |
|
13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ |
|
14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка! |
|
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана. |
|
16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої. |
|
17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“. |
|
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана. |
|
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. |
|
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю. |
|
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі. |
|
22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“. |
|
23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“ |
|
24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“ |
|
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів. |
|
26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення. |
|
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́. |
|
28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву. |
|
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні. |
|
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола. |
1-я книга ПаралипоменонГлава 21 |
|
1 |
|
2 И сказал Давид Иоаву и начальствующим в народе: пойдите, сочтите Израиля от Вирсавии до Дана, и представьте мне, чтоб я знал число их. |
|
3 И сказал Иоав: да умножит Господь народ Свой, во сто крат против того, сколько его есть! Но государь мой царь! не все ли они рабы государя моего? Для чего же государь мой требует сего? для чего доводить, чтоб это поставлено было Израилю в вину? |
|
4 |
|
5 И подал Иоав Давиду счет переписанного народа, и было всех Израильтян тысяча тысяч, и сто тысяч мужей, обнажающих меч. |
|
6 А Левитов и Вениаминян он не переписывал между ними, потому что противно было Иоаву царское слово. |
|
7 И неприятно было очам Бога дело сие, и Он поразил Израиля. |
|
8 |
|
9 И говорил Господь Гаду, прозорливцу Давидову, и сказал: |
|
10 Пойди, и скажи Давиду: так говорит Господь: три казни Я предлагаю тебе: избери себе одну из них, которую бы Я совершил над тобою. |
|
11 И пришел Гад к Давиду, и сказал ему: так говорит Господь: избирай себе - |
|
12 Или три года будет голод, или три месяца ты будешь тесним неприятелями твоими, и меч врагов твоих будет преследовать тебя, или три дня меч Господа и моровая язва будет ходить по земле, и Ангел Господа будет истреблять людей, во всех пределах Израиля. Рассмотри, что мне отвечать Пославшему меня. |
|
13 И сказал Давид Гаду: весьма тяжело для меня, но пусть паду от руки Господа, ибо милосердие Его весьма велико, а от руки человека не хочу пасть, |
|
14 И навел Господь моровую язву на Израиля, и пало из Израильтян семьдесят тысяч человек. |
|
15 |
|
16 И поднял Давид глаза свои, и увидел Ангела Господа, стоящего между землею и небом, и в руке его обнаженный меч его простертый на Иерусалим; и пал Давид и старейшины, покрытые власяницею, на лица свои. |
|
17 И сказал Давид Богу: не я ли велел исчислить народ? Я тот, кто согрешил и сделался преступником; а сии овцы что сделали? Господи Боже мой! да будет рука Твоя на мне, и на доме отца моего, а народу Твоему да не будет она гибелью. |
|
18 |
|
19 И пошел Давид по слову Гада, которое он говорил именем Господа. |
|
20 Орнан, оборотившись, увидел Ангела, и четыре сына его, бывшие с ним, скрылись: Орнан тогда молотил пшеницу. |
|
21 И пришел Давид к Орнану. Орнан взглянул, и увидел Давида, вышел из гумна, и поклонился Давиду лицом до земли. |
|
22 И сказал Давид Орнану: отдай мне место, занимаемое гумном, я поставлю на нем жертвенник Господу; отдай мне его за настоящую цену, чтоб прекратилась язва в народе. |
|
23 И сказал Орнан Давиду: возьми себе, и пусть делает государь мой царь, что хорошо пред очами его; вот я отдаю и вола на всесожжение, и молотильные орудия на дрова, и пшеницу на приношение, все отдаю. |
|
24 И сказал царь Давид Орнану: нет, я хочу купить за настоящую цену; я не стану приносить Господу твоей собственности, и не буду приносить во всесожжение взятого даром. |
|
25 И дал Давид Орнану за это место шесть сот сиклей золота. |
|
26 И соорудил там Давид жертвенник Господу, и принес всесожжения и благодарственные жертвы, и призвал Господа, и Он услышал его, в знак сего послав с неба огонь на жертвенник всесожжения. |
|
27 И сказал Господь Ангелу; и он возвратил меч свой в ножны его. |
|
28 |
|
29 Жилище Господа, которое сделал Моисей в пустыне, и жертвенник всесожжения, в то время находились на высоте Гаваонской. |
|
30 И Давид не мог пойти туда, чтобы вопросить Бога, потому что устрашен был мечем Ангела Господа. |
1-а хронiкиРозділ 21 |
1-я книга ПаралипоменонГлава 21 |
|
1 |
1 |
|
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“ |
2 И сказал Давид Иоаву и начальствующим в народе: пойдите, сочтите Израиля от Вирсавии до Дана, и представьте мне, чтоб я знал число их. |
|
3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“ |
3 И сказал Иоав: да умножит Господь народ Свой, во сто крат против того, сколько его есть! Но государь мой царь! не все ли они рабы государя моего? Для чего же государь мой требует сего? для чего доводить, чтоб это поставлено было Израилю в вину? |
|
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. |
4 |
|
5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча. |
5 И подал Иоав Давиду счет переписанного народа, и было всех Израильтян тысяча тысяч, и сто тысяч мужей, обнажающих меч. |
|
6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва... |
6 А Левитов и Вениаминян он не переписывал между ними, потому что противно было Иоаву царское слово. |
|
7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля! |
7 И неприятно было очам Бога дело сие, и Он поразил Израиля. |
|
8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“... |
8 |
|
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: |
9 И говорил Господь Гаду, прозорливцу Давидову, и сказал: |
|
10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“. |
10 Пойди, и скажи Давиду: так говорит Господь: три казни Я предлагаю тебе: избери себе одну из них, которую бы Я совершил над тобою. |
|
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі: |
11 И пришел Гад к Давиду, и сказал ему: так говорит Господь: избирай себе - |
|
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“... |
12 Или три года будет голод, или три месяца ты будешь тесним неприятелями твоими, и меч врагов твоих будет преследовать тебя, или три дня меч Господа и моровая язва будет ходить по земле, и Ангел Господа будет истреблять людей, во всех пределах Израиля. Рассмотри, что мне отвечать Пославшему меня. |
|
13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ |
13 И сказал Давид Гаду: весьма тяжело для меня, но пусть паду от руки Господа, ибо милосердие Его весьма велико, а от руки человека не хочу пасть, |
|
14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка! |
14 И навел Господь моровую язву на Израиля, и пало из Израильтян семьдесят тысяч человек. |
|
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана. |
15 |
|
16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої. |
16 И поднял Давид глаза свои, и увидел Ангела Господа, стоящего между землею и небом, и в руке его обнаженный меч его простертый на Иерусалим; и пал Давид и старейшины, покрытые власяницею, на лица свои. |
|
17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“. |
17 И сказал Давид Богу: не я ли велел исчислить народ? Я тот, кто согрешил и сделался преступником; а сии овцы что сделали? Господи Боже мой! да будет рука Твоя на мне, и на доме отца моего, а народу Твоему да не будет она гибелью. |
|
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана. |
18 |
|
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. |
19 И пошел Давид по слову Гада, которое он говорил именем Господа. |
|
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю. |
20 Орнан, оборотившись, увидел Ангела, и четыре сына его, бывшие с ним, скрылись: Орнан тогда молотил пшеницу. |
|
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі. |
21 И пришел Давид к Орнану. Орнан взглянул, и увидел Давида, вышел из гумна, и поклонился Давиду лицом до земли. |
|
22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“. |
22 И сказал Давид Орнану: отдай мне место, занимаемое гумном, я поставлю на нем жертвенник Господу; отдай мне его за настоящую цену, чтоб прекратилась язва в народе. |
|
23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“ |
23 И сказал Орнан Давиду: возьми себе, и пусть делает государь мой царь, что хорошо пред очами его; вот я отдаю и вола на всесожжение, и молотильные орудия на дрова, и пшеницу на приношение, все отдаю. |
|
24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“ |
24 И сказал царь Давид Орнану: нет, я хочу купить за настоящую цену; я не стану приносить Господу твоей собственности, и не буду приносить во всесожжение взятого даром. |
|
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів. |
25 И дал Давид Орнану за это место шесть сот сиклей золота. |
|
26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення. |
26 И соорудил там Давид жертвенник Господу, и принес всесожжения и благодарственные жертвы, и призвал Господа, и Он услышал его, в знак сего послав с неба огонь на жертвенник всесожжения. |
|
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́. |
27 И сказал Господь Ангелу; и он возвратил меч свой в ножны его. |
|
28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву. |
28 |
|
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні. |
29 Жилище Господа, которое сделал Моисей в пустыне, и жертвенник всесожжения, в то время находились на высоте Гаваонской. |
|
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола. |
30 И Давид не мог пойти туда, чтобы вопросить Бога, потому что устрашен был мечем Ангела Господа. |